2.2. Основні джерела

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ

Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ)

ЗДПЛ не нал��жить до міжнародних договорів, але має великий авторитет. Вона відіграла визначальну роль у формуванні сучасного законодавства про права людини: багато її положень фактично повторюються у міжнародних пактах (див. далі), багато її норм набули статусу звичаєвого міжнародного права, тобто вважаються загальними й незаперечними.

Її основні положення:

• стаття 3 (право на життя);
• стаття 5 (заборона на застосування тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання);
• стаття 7 (заборона дискримінації);
• стаття 12 (заборона безпідставного втручання в особисте і сімейне життя);
• стаття 19 (право на свободу переконань і їх вільне волевиявлення);
• стаття 25 (право на достатній життєвий рівень і соціальне забезпечення).

МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

Усі сім основних міжнародних договорів про права людини містятьположення, які гарантують захист прав людини в сфері охорони здоров’я. Хоча ці договори є обов’язковими тільки для держав, які їх ратифікували, закріплені в них норми мають сильний моральний і політичний вплив навіть на ті країни, які їх не ратифікували. Багато договорів, наприклад, два міжнародних пакти і Конвенція про права дитини (КПД), було схвалено більшістю країн (а КПД – майже усіма країнами)¹.

Договірні  органи, які контролюють виконання міжнародних договорів як офіційні джерела тлумачення законодавчих норм, видали численні загальні коментарі. Наприклад, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (КЕСКП) видав Загальний коментар № 14 до ст. 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (МПЕСКП), в якому право на найвищий досяжний рівень фізичного та психічного здоров’я трактується як право людини ухвалювати рішення стосовно власного здоров’я і власного організму.

Усі договірні органи ведуть моніторинг дотримання договорів через розгляд періодичних національних  доповідей, що подаються державами, результатом їх вивчення є прикінцеві зауваги². Більшість договірних органів, у тому числі Комітет з прав людини (КПЛ), Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (Комітет ЛВФДЖ), Комітет проти катувань (Комітет ПК), Комітет з ліквідації расової дискримінації (КЛРД) і Комітет з прав інвалідів (Комітет ПІ), тепер також можуть за певних обставин розглядати індивідуальні скарги, в більшості випадків за умови, що держава ратифікувала відповідний Факультативний протокол до міжнародного договору³. В сукупності ці матеріали можуть бути використані для тлумачення міжнародних норм.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (МПГПП)⁴

МПГПП, поряд з ЗДПЛ і МПЕСКП, є частиною Міжнародного білля про права. Моніторинг виконання МПГПП провадить КПЛ.

До актуальних для захисту прав пацієнта положень належать такі:

• стаття 2 (ч. 1) (заборона дискримінації);
• стаття 6 (право на життя);
• стаття 7 (заборона катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижуючого гідність поводження чи покарання);
• стаття 9 (право на свободу та особисту недоторканність);
• стаття 10 (право на гуманне поводження і повагу до гідності, властивої людській особі);
• стаття 17 (заборона безпідставного втручання в особисте і сімейне життя);
• стаття 19 (ч. 2) (право на свободу поглядів та їх вільневираження);
• стаття 26 (рівність перед законом і заборона дискримінації).

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (МПЕСКП)⁵

Моніторинг виконання МПЕСКП провадить КЕСКП.

Основні положення:

• стаття 12 (право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я) (див. Загальний коментар № 14)⁶.

Спеціальний доповідач щодо права на найвищий досяжний рівень зд��ров’я – це незалежний експерт (на сьогодні – Ананд Ґровер, що змінив на цьому посту професора Пола Ханта в серпні 2008 р.), якому ООН доручила вивчати способи ефективного дотримання права на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я. Спеціальний доповідач відвідує країни з візитами, публікує щорічні доповіді й поглиблено досліджує конкретні питання. Наприклад, у вересні 2007 р. спеціальний доповідач опублікував проект рекомендацій для фармацевтичних компаній щодо забезпечення доступності ліків⁷.

До інших актуальних для захисту прав пацієнта положень належать такі:

• стаття 2 (ч. 1) (заборона дискримінації);
• стаття 10 (ч. 3) (захист сім’ї, материнства, дитинства);
• стаття 11 (право на достатній життєвий рівень).

Примітка: Спеціальний доповідач щодо права на найвищий
досяжний рівень здоров’я⁸

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (КЛВФДЖ)⁹

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (Комітет ЛВФДЖ).

Основні положення:

• стаття 12 (заборона дискримінації щодо жінок у галузі охорони здоров’я);
• стаття 14 (п. «b» ч. 2) (право жінок, що проживають у сільських районах, на доступ до відповідного медичного обслуговування).
  
  (Див. також: Загальний коментар № 24 до ст. 12 (Жінки та здоров’я), який містить всебічний аналіз потреб жінок у питаннях охорони здоров’я і рекомендації урядам щодо вжиття заходів у цій сфері)¹⁰.

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (КЛВФРД)¹¹

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет з ліквідації расової дискримінації (КЛРД).

Основні положення:

• стаття 5 (п. «е» ч. 1) (заборона расової дискримінації щодо права на охорону здоров’я та медичну допомогу).

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (КПК)¹²

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет проти катувань. У 2002 р. було ухвалено новий Факультативний протокол до КПК, в якому основну увагу приділено попередженню катувань¹³.

Конвенція про права дитини (КПД)¹⁴

Виконання Конвенції контролює Комітет з прав дитини. КПД містить широкий спектр гарантій дотримання громадянських, політичних, економічних і культурних прав.

Основні положення:

• стаття 24 (право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я).

Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей (МКМ)¹⁵

Моніторинг виконання Конвенції провадить Комітет ООН із захисту прав працівників-мігрантів і членів їхніх сімей. МКМ містить широкий спектр гарантій дотримання громадянських, політичних, економіч- них, соціальних і культурних прав.

Основні положення:

• стаття 28 (право на медичну допомогу);
• статті 43 і 45 (п. «с» ч. 1) (однакове поводження у сфері медичного обслуговування).

Конвенція про права інвалідів (КПІ)¹⁶

КПІ стосується осіб зі «стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями», її мета «полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма інвалідами всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоЧенні поважання притаманного їм достоїнства»¹⁷. КПІ містить широкий спектр гарантій дотримання громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав.

Основні положення:

• стаття 25 (право на найбільш досяжний рівень здоров’я);

До інших актуальних для захисту прав пацієнта положень належать такі:

• стаття 5 (рівність і недискримінація);
• статті 6 і 7 (жінки й діти – інваліди);
• стаття 9 (доступність);
• стаття 10 (право на життя);
• стаття 14 (свобода та особиста недоторканність);
• стаття 15 (свобода від катувань і жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання);
• стаття 16 (свобода від експлуатації, насильства та наруги);
• стаття 17 (захист особистої цілісності);
• стаття 19 (самостійний спосіб життя та залучення до місцевої спільноти);
• стаття 21 (свобода висловлення думки та переконань і доступ до інформації);
• стаття 22 (недоторканність приватного життя);
• стаття 26 (абілітація і реабілітація);
• стаття 29 (участь у політичному й суспільному житті).

ІНСТРУМЕНТИ, ЯКІ НЕ Є МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ

Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями¹⁸

Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі¹⁹

Принципи захисту психічно хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги²⁰

ІНШІ МІЖНАРОДНІ ДОКУМЕНТИ

Низка інших важливих міжнародних документів, схвалених на основі консенсусу, не мають обов’язкової сили міжнародного договору, але мають суттєвий політичний і моральний вплив.

Алма-Атинська декларація²¹

У декларації ще раз підтверджено, що здоров’я є станом повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не тільки відсутністю хвороб чи фізичних дефектів, і становить одне з фундаментальних прав людини (ст. 1). В декларації наголошується на важливості первинної медико-санітарної допомоги.

Хартія про право на охорону здоров’я²²

У хартії розглядаються такі питання, як недоторканність приватного життя й інформована згода.

Лісабонська декларація про права пацієнта²³

У декларації, зокрема, висвітлюються питання права на конфіденційність, інформацію та інформовану згоду.

Нижче подано уривок із преамбули:

За останні роки відносини між лікарями, пацієнтами й широкою громадськістю зазнали значних змін. Хоча лікар повинен діяти в інтересах пацієнта згідно зі своєю совістю, необхідні також відповідні гарантії автономії та справедливого ставлення до пацієнта.
Ця Декларація затверджує основні права, які, з погляду медичної спільноти, повинен мати кожний пацієнт. Лікарі та інші особи чи заклади, які беруть участь у наданні медичної допомоги, несуть солідарну відповідальність за визнання і підтримку вказаних прав. Якщо в будь-якій країні положення законодавства чи дії уряду перешкоджають реалізації перелічених нижче прав, лікарі повинні прагнути всіма доступними засобами поновити й забезпечити їх дотримання.

Декларація про медичну допомогу, орієнтовану на пацієнта²⁴

Декларацію опубліковано МАОП у межах діяльності Альянсу з відстоювання прав пацієнтів на міжнародному рівні й посиленні ролі пацієнтів у визначенні відповідних аспектів політики у сфері
охорони здоров’я для того, аби впливати на міжнародні, регіональні й національні програми й політику в цій галузі.

У документі проголошено п’ять принципів:

• повага:
  
  Пацієнти й особи, які надають їм медичну допомогу, користуються фундаментальним правом на охорону здоров’я, яке орієнтоване на пацієнтів і є таким, що гарантує їхні унікальні потреби, переваги та цінності, а також їхню самостійність і незалежність.
  
  
• вибір і розширення можливостей:
  
  Пацієнти мають право й обов’язок, у міру своїх здібностей і переваг, брати участь як партнери в ухваленні рішень, що стосуються сфери охорони здоров’я, й таких, що впливають на їхнє життя. Для цього необхідна система медичного обслуговування, яка реагує на потреби пацієнтів і забезпечує адекватний вибір варіантів лікування захворювань, що відповідає цим потребам, а також заохочення й підтримка пацієнтів та осіб, що надають допомогу пацієнтам, задля досягнення якомога вищої якості життя. Організації пацієнтів повинні мати можливість відігравати провідну роль у підтримці пацієнтів та їхніх сімей задля здійснення їхнього права на інформований вибір медичного втручання.
  
  
• участь пацієнтів у формуванні політики у сфері охорони здоров’я:
  
  Пацієнти й організації пацієнтів повинні мати можливість взяти на себе частину відповідальності за формування політики в сфері охорони здоров’я через реальну та заохочувану участь на всіх рівнях і на всіх етапах ухвалення рішень, щоб у таких рішеннях на чільне місце було поставлено інтереси пацієнта. Вони не повинні обмежуватися політикою у сфері охорони здоров’я, а мають включати в себе, наприклад, соціальну політику, яка в підсумку матиме вплив на життя пацієнтів.
  
  
• доступність і підтримка:
  
  Пацієнтам повинна бути доступною необхідна медична допомога, під якою розуміються безпечні, якісні й адекватні послуги, види лікування, профілактики та медичної просвіти. Необхідно забезпечити всім пацієнтам доступність послуг незалежно від їхнього стану й соціально-економічного статусу. Щоб пацієнт міг досягнути максимально доступної якості життя, медичне обслуговування повинно задовольняти емоційні вимоги пацієнтів і враховувати немедичні такі фактори, як освіта, зайнятість і сімейні проблеми, які впливають на вибір пацієнтом медичних послуг і на організацію таких послуг.
  
  
• інформування:
  
  Достовірна, своєчасна й повна інформація необхідна для того, щоб пацієнти та особи, які надають медичну допомогу, могли ухвалювати інформовані рішення про лікування й про те, як жити з цим захворюванням. Інформацію необхідно надавати в доступній формі відповідно до принципів медичної деонтології та з урахуванням стану здоров’я, мови, віку, інтелекту, здібностей і культури пацієнта.

Джакартська декларація про провідну роль зміцнення здоров’я у XXI столітті²⁵

Декларація є підсумковим документом Четвертої міжнародної конференції з питань охорони здоров’я. У ній зазначено низку пріоритетів у галузі охорони здоров’я у XXI ст., включаючи соціальну відповідальність, збільшення обсягу інвестицій, забезпечення стабільної інфраструктури й розширення можливостей кожного відстоювати свої права й інтереси.

Позиційний документ: медсестри і права людини²⁶

МРМС вважає право на медичну допомогу правом усіх осіб, не- залежно від фінансових, політичних, географічних, расових чи релігійних факторів. Воно включає: право на вибір методів лікування чи відмови від нього, право погодитися на певне лікування чи харчування або відмовитися від них, право на інформацію, право на конфіденційність, право на людську гідність і право на гідну смерть.

МРМС стежить за дотриманням прав як осіб, які звертаються за медичною допомогою, так і осіб, які її надають. Медичні сестри зобов’язані завжди й усюди захищати та активно заохочувати до- тримання прав людини у сфері охорони здоров’я. Це зобов’язання включає у себе забезпечення своєчасної допомоги з урахуванням усіх наявних ресурсів і відповідно до сестринської етики. Крім того, медична сестра зобов’язана забезпечити отримання пацієнтом відповідної інформації зрозумілою йому мовою перед тим, як пацієнт надасть згоду на будь-яке лікування чи обстеження, у тому числі на участь у наукових дослідженнях.

_{2 ОВКПЛ. Договірні органи з прав людини. www.ohchr.org/EN/HRBodies/Page/HumanRightsBodies.aspx}.

_{3 ОВКПЛ. Договірні органи з прав людини: процедури подання скарг. www2.ohchr.org/english/bodies/petitions/index.htm. МПЕСКП у найближчому майбут-ньому також отримає власний механізм подання скарг внаслідок ухвалення ООН в грудні 2008 р. Факультативного протоколу, відкритого для ратифікації 24 вересня 2009 р}

_{4 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (МПГПП). Резолюція 2200A [XXI] Генеральної Асамблеї ООН. 16 грудня 1966 р. www2.ohchr.org/english/law/ccpr.htm.}

_{5 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (МПЕСКП). Резолюція 2200A [XXI] Генеральної Асамблеї ООН, 16 грудня 1966 р. www2.ohchr.org/english/law/cescr.htm.}

_{6 Центр документації ООН. www.un.org/en/documents/index.shtml.}

_{7 ОВКПЛ. www2.ohchr.org/english/issues/health/right/docs/draftguid.doc}

_{8 ОВКПЛ. Спеціальний доповідач щодо права на найвищий досяжний рівень здоров’я. www2.ohchr.org/english/issues/health/right/.}

_{9 Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (КЛВФДЖ). Ге-
неральна Асамблея ООН. 18 грудня 1979 р. www2.ohchr.org/english/law/
cedaw.htm.}

_{10 Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок. Загальний коментар КЛВФДЖ № 24: Стаття 12 Конвенції (Жінки та здоров’я) www.un.org/womenwatch/daw/cedaw/recommendations/recomm.htm.}

_{11 Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (КЛВФРД). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 2106 [XX]. 21 грудня 1965 р. www2.ohchr.org/english/law/cerd.htm.}

_{12 Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (КПК). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 39/46. 10 грудня 1984 р. www2.ohchr.org/english/law/cat.htm.}

_{13 Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/57/199. 18 грудня 2002 р. www2.ohchr.org/english/law/cat-one.htm}

_{14 Конвенція про права дитини (КПД). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 44/25. 20 листопада 1989 р. www2.ohchr.org/english/law/crc.htm.}

_{15 Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих – мігрантів і членів їхніх сімей (МКМ). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 45/158. 18 грудня 1990 р. www2.ohchr.org/english/law/cmw.htm.}

_{16 Конвенція про права інвалідів (КПІ). Резолюція Генеральної Асамблеї ООН. 13 грудня 2006 р. www2.ohchr.org/english/law/disabilities-convention.htm.}

_{17 Стаття 1 КПІ.}

_{18 Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями. Резолюція Економічної та Соціальної Ради 663 C (XXIV). 31 липня 1957 р. www2.ohchr.org/english/law/treatmentprisoners.htm.}

_{19 Звід принципів захисту всіх осіб, які піддаються затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 43/173. 9 грудня 1988 р. www2.ohchr.org/english/law/bodyprinciples.htm.}

_{20 Принципи захисту психічно хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 46/119. 17 грудня 1991 р. www2.ohchr.org/english/law/principles.htm.}

_{21 Алма-Атинська декларація. ВООЗ. 6 вересня 1978 р. www.who.int/hpr/NPH/docs/declaration_almaata.pdf.}

_{22 Хартія про право на охорону здоров’я. Міжнародний союз юристів. Генеральна Асамблея МСЮ, 31 серпня 2005 р. www.uianet.org/documents/qquia/resolutions/Sante4GB.pdf.}

_{23 Лісабонська декларація про права пацієнта. Всесвітня медична асоціація. Асамблея ВМА, вересень – жовтень 1981 р., переглянута у 2005 р. www.wma.net/en/30publications/10policies/l4/index.html.}

_{24 Декларація про медичну допомогу, орієнтовану на пацієнта. Міжнародний альянс організацій пацієнтів (МАОП). www.patientsorganizations.org.}

_{25 Джакартська декларація про провідну роль зміцнення здоров’я у XXI столітті. ВООЗ. 21-25 липня 1997 р. www.who.int/hpr/NPH/docs/jakarta_declaration_en.pdf.}

_{26 Позиційний документ: медсестри і права людини. Міжнародна рада медичних сестер (МРМС) (1998). www.icn.ch/images/stories/documents/publications/position_statements/E10_Nurses_Human_Rights.pdf.}