5.3. Правова система: засади правозастосування

Україна належить до країн континентальної правової системи, в якій основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Не менш важливими ознаками національної правової системи є принцип ієрархічної підпорядкованості нормативно-правових актів і яскраво виражений кодифікований характер права. За сучасних інтенсивних форм комунікації межі правових систем світу втрачають свою чіткість. Кожна національна правова сім’я, удосконалюючись, враховує досягнення інших систем. Зокрема, спостерігається тенденція до істотного зближення романо-германської й англо-саксонської правових систем.

Правова система в Україні базується на кількох засадах, які покладені в основу правозастосування і правореалізації.
Аналогія права та аналогія закону. При реалізації норм права правозастосовний орган іноді наштовхується на прогалини в законодавстві, тобто повну чи часткову відсутність норм, які регулюють певні суспільні відносини. У зв’язку з цим у юриспруденції розроблені засоби усунення прогалин у процес і застосуванн я закону , які отримали назву аналогії. Розрізняють :

1. аналогію закону – рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії заборон яється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов’язує настання юридичних наслідків із наявністю конкретних норм;
2. аналогію права – рішення справи чи конкретного юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства.

Аналогія не застосовується у сфері кримінального законодавства та
законодавства про адміністративні правопорушення.
Згідно з Листом Міністерства юстиції України від 30.01.2009 р. № Н-35267-18, при вирішенні справи за аналогією закону чи аналогією права обов’язковим є дотримання таких умов:

• аналогія допустима лише у разі повної чи часткової відсутності правових норм;
• суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання;
• повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою засуттєвими юридичними ознаками;
• пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у разі відсутності – в іншій галузі права і у законодавстві загалом;
• ухвалене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті;
• обов’язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення за аналогією до конкретного випадку

При застосуванні аналогії права суттєве значення мають принципи права, які закріплюються в Основному Законі держави. Враховуючи, що норми Конституції України є нормами прямої дії, то суб’єкт правозастосування, базуючись на власній правосвідомості, може мотивувати рішення у справі, посилаючись на конституційні норми.
Аналогія повинна застосовуватися чітко на засаді законності. Тому і використовувати аналогію можуть лише органи правосуддя – суди, з дотриманням усіх процесуальних норм і процесуальних гарантій. Рішення у справі, ухвалене крізь призму аналогії, не повинно суперечити чинному законодавству.

Конкуренція правових норм. Для правової системи України характерна конкуренція правових норм, коли для регламентац ії одного питання можна використати норми кількох нормативно-правових актів, які за змістом суперечать одна одній. Для того щоб правильно розв’язувати законодавчі колізії, слід пам’ятати про роз’яснення, надані в листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норми права у випадку колізії», а саме:

1. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.
2. У разі існування суперечностей між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами – вищестоящим і нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
3. У разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим самим органом , але які мають різну юридичну силу , застосову ється акт вищої юридичної сили. Наприклад, у разі суперечності норм закону та Конституції України, які прийняті Верховною Радою України, колізія вирішується на користь Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасовани й виданим пізніше загальним актом.
5. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори » від 29.06.2004 р.)