Деякі терміни, що використовуються під час висвітлення прав

людини в сфері охорони здоров’я

• А
• Б
• В
• Г
• Д
• З
• І
• К
• М
• Н
• О
• П
• Р
• С
• Т
• Я

Автономність пацієнта (Patient Autonomy)

Право пацієнта приймати рішення стосовно отримання медичної допомоги. Медичні працівники можуть впливати на поінформованість пацієнта, але не можуть приймати рішення замість нього.

Альтернативний звіт (Shadow Report)

Незалежне подання НУО звіту до органу, який створює механізм забезпечення виконання договору, з метою допомогти йому оцінити дотримання державою вимог цього документа.

Амбулаторна допомога (Ambulatory Care)

Медична допомога особам, які потребують періодичного медичного спостереження, лікування на догоспітальному етапі та проведення профілактичних і реабілітаційних заходів.

Амбулаторний пацієнт (Outpatient)

Пацієнт, лікування якого не вимагає цілодобового його перебування у лікувально-профілактичному закладі.

Публічно-правовий позов (Actio Popularis)

Звернення до суду, яке подається представником для захисту прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Базові потреби (Basic Needs)

Основа, яка використовується здебільшого в процесі розвитку суспільства на позначення базових послуг у сфері охорони здоров’я, освіти, забезпечення житлом та іншими послугами, необхідними для життя людини.

Безпека пацієнта (Patient Safety)

Убезпеченість від випадкових ушкоджень, що можуть бути наслідком неналежного надання медичної допомоги чи медичних помилок.

Біоетика (Bijethics)

Відноситься до «широкої сфери моральних проблем, наук про живу природу, які зазвичай охоплюють медицину, біологію та деякі важливі аспекти навколишнього природного середовища, населення та суспільних наук. Традиційна галузь медичної етики також може бути включена до цього переліку, оскільки на сьогодні містить багато інших тем та актуальних питань» (Енциклопедія Біоетики / За ред. Варрен Т. Рейх. — Нью-Йорк, 1995. — 250 с.

Біомедецина (Bionedicine)

Термін, що об’єднує клінічну медицину та дослідження, які проводяться з метою охорони здоров’я. У широкому значенні під цим терміном також розуміють застосування принципів природних наук, а саме біології та фізіології у сфері клінічної медицини.

Взаємозалежний/неподільний (Interdependent/Indivisible)

Цей термін вживається на позначення зв’язку між громадянськими, політичними, економічними і соціальними правами. Взаємозалежність і неподільність передбачають, що одна група прав не стоїть вище за іншу і що  забезпечення однієї групи прав можливе лише за умови забезпечення іншої.

Вичерпання внутрішніх засобів захисту
(Exhaustion of Domestic Remedies)

Вимога спробувати скористатися усіма наявними засобами національного захисту перед поданням скарги від імені потерпілого до будь-якого регіонального або міжнародного суду. Існує декілька винятків щодо цієї вимоги: якщо національних засобів не передбачено, вони недосяжні та неефективні (тобто фіктивний процес) чи з їх застосуванням зволікають без жодних на те підстав.

Відповідальність пацієнта (Patient Responsibility)

Принцип взаємин лікаря та пацієнта, що базується на партнерстві, у якому кожна із сторін має певні зобов’язання. Обов’язками пацієнта є відкрите спілкування з лікарем чи взаємодія із закладом охорони здоров’я, участь у рішеннях стосовно рекомендованої діагностики та лікування і виконання узгодженої програми лікування.

Вторинна медична допомога (Secondary Health Care)

Спеціалізована медична допомога, яку надають лікарі відповідної спеціалізації, завдяки чому вони і можуть забезпечити більш кваліфіковані консуль��ування, діагностику, профілактику і лікування, ніж лікарі загальної практики.

Декларація (Declaration)

Інтерпретаційна заява держави про її розуміння якогось аспекту міжнародного договору або тлумачення державою певного положення договору. На відміну від застережень, такі документи тільки пояснюють позицію держави й не мають на меті скасувати чи змінити правові наслідки міжнародного договору для цієї держави.

Де-факто (фактично, насправді) (De Facto)

Наявне положення чи стан, які можуть відображатися у законодавстві в очевидній формі. Скажімо, нейтральний на папері закон може застосовуватися на практиці в дискримінаційній формі в контексті соціальної чи культурної ситуації.

Де-юре (за правом, за законом) (De Jure)

Ситуація чи становище, яке базується на положеннях закону, наприклад, на положеннях ратифікованих міжнародних договорів

Дискримінація (Discrimination)и, статі,

Неоднакове ставлення до людей за однакових умов на підставі рас релігії, політичних переконань, національності чи соціального походження, приналежності до національних меншин чи особистої антипатії (ВООЗ); навмисне обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за їхньою расовою або національною приналежністю, політичними або релігійними переконаннями, статтю тощо.

Договір (Treaty)

Угода між двома і більше державами або іншими суб’єктами міжнародного права, що встановлює, змінює або припиняє їхні взаємні права та обов’язки.

Допомога, орієнтована на пацієнта (Patient-Centered Care)

Доктрина, згідно з якою медичні послуги надаються у формі партнерства між медичними працівниками та пацієнтами і їхніми сім’ями. Рішення стосовно лікування повинні прийматися з урахуванням бажань, потреб і цінностей пацієнта.

Догляд за тяжкохворим (термінальна допомога) (Terminal Care)

Догляд за пацієнтом у випадку, коли вже неможливо змінити фатальний прогноз щодо його хвороби/стану за допомогою наявних методів лікування, а також догляд перед смертю (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі, ВООЗ, Амстердам 1994 р.).

Доступність (Accessibility)

Один з чотирьох, визначених Комітетом з економічних, соціальних і культурних прав, критеріїв, за якими оцінюють право на найвищий досяжний рівень здоров’я. Означає те, що приміщення та обладнання закладів охорони здоров’я, товари і послуги повинні бути доступними для всіх людей на недискримінаційних засадах. Доступність має чотири виміри, які накладаються один на одного: відсутність дискримінації, фізична доступність, економічна доступність (залежить від платоспроможності) та інформаційна доступність (Комітет з економічних, соціальних і культурних прав. Загальний коментар № 14). Див. також: Якість, Наявність і Прийнятність.

Загальне міжнародне право (Jus Cogens) (Сompelling Law)

Основа міжнародного права, настільки фундаментальна, що жодна держава не може ухилитися від нього за взаємною згодою чи якимось іншим чином. Загальні коментарі/рекомендації (General Comments/Recommendations) Тексти-пояснення, підготовлені договірним контрольним механізмом того чи іншого договору в контексті змісту окремих прав. Хоча вони не є правовими документами, проте вважаються авторитетними і мають вагоме юридичне значення.

Заклад охорони здоров’я (Health Care Establishment)

Будь-який заклад, завданням якого є забезпечення різноманітних потреб населення у галузі охорони здоров’я, як-от: лікарня, будинок для престарілих чи інтернат для інвалідів (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі, ВООЗ, Амстердам 1994 р.).

Заключні застереження (Concluding Observations)

Рекомендації договірного контрольного механізму щодо заходів, яких повинна вжити держава з метою забезпечення дотримання і виконання цього договору. Цей етап зазвичай відбувається після подання державою звітів та після конструктивного діалогу з представниками держав.

Застереження (Reservation)

Одностороння заява держави при підписанні, ратифікації чи приєднанні до договору, яка має на меті анулювати і змінити правове значення якихось положень документа. Застереження може надавати можливість державі брати участь у багатосторонньому договорі, в якому без цього застереження вона не змогла б чи не побажала б брати участь. Держави можуть робити застереження у момент підписання, ратифікації, схвалення чи приєднання до договору. Коли держава робить застереження у момент підписання договору, вона повинна підтвердити це застереження під час його ратифікації чи схвалення. Оскільки мета застереження – зміна юридичних зобов’язань держави, воно повинно бути підписано керівником держави, главою уряду чи міністром іноземних справ. Згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів, державане може вносити застереження, «несумісне з предметом та метою договору». Деякі міжнародні договори не допускають жодних застережень або допускають лише конкретно вказані.

Звичаєве міжнародне право (Customary International Law)

Джерело міжнародного права, яке складається із норм права, що з’явилися завдяки послідовній політиці держав, які діяли на основі переконаності в існуванні правових зобов’язань. Із цього випливає, що ознакою звичаєвого міжнародного права є повсюдне повторення державами тих чи інших подібних дій на міжнародній арені протягом певного часу (практика держав). Такі дії повинні бути продиктовані відчуттям обов’язку, вони повинні визнаватися як норма великою кількістю держав, і їх не повинна заперечувати значна кількість держав. До прикладів звичаєвого міжнародного права належать принцип невидворення (заборона висилання біженців або їхнього примусового повернення у країни, з яких вони прибули) та право на гуманітарну інтервенцію (хоча останнє суперечливе). Окремою категорією звичаєвого міжнародного права є загальне міжнародне право (jus cogens), основа міжнародного права, настільки фундаментальна, що жодна держава не може ухилитися від нього за взаємною згодою чи якимось іншим чином. Прикладами jus cogens є заборона рабства, геноциду, застосування катувань і злочинів проти людства.

Звіт держави (Country Report)

Звіт держави про забезпечення механізму виконання окремого договору та поступ і результати його імплементації.

Здоров’я (Health)

Стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороби і фізичних дефектів (ВООЗ).

Ігноровані захворювання (Neglected Diseases)

Хвороби, боротьбі з якими, зазвичай, приділяють менше уваги й коштів, і які вражають майже винятково незаможних і незахищених сільських мешканців найбідніших країн.

Індивідуальні права в сфері охорони здоров’я
(Individual Rights in Patient Care)

Права, що можуть реалізовуватися на практиці в інтересах кожного окремого пацієнта, індивідуальні права в сфері охорони здоров’я більшою мірою піддаються абсолютному вираженню, аніж соціальні права в окресленій сфері (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнта в Європі, Всесвітня організація охорони здоров’я 1994 р.). Див. також: Соціальні права в сфері охорони здоров’я і Права пацієнта.

Інформована згода (Informed Consent)

Юридична умова, за дотримання якої можна сказати, що особа надала згоду на проведення певних дій, ґрунтуючись на адекватній оцінці й усвідомленні фактів і можливих наслідків. Для цього особа повинна знати всі необхідні факти і володіти здатністю до раціонального мислення.

Інформована згода в контексті надання медичної допомоги
(Informed Consent in the Health Care Context)

Процес участі пацієнта в прийнятті рішень щодо медичної допомоги. Пацієнт повинен бути забезпечений адекватною й зрозумілою інформацією з таких питань, як мета лікувальних заходів, альтернативні варіанти лікування, ризики і побічні ефекти.

Конвенція (Convention)

Термін, який часто вживається як синонім «міжнародного договору», але може мати й більш специфічне значення договору, що має обов’язкову силу для держав, які їх ратифікували. Конвенції, як правило, відкриті для участі всього міжнародного співтовариства або великої кількості держав. Зазвича�� конвенціями називають документи, погоджені під егідою міжнародної організації, або документи, ухвалені одним із органів міжнародної організації.

Конфіденційність пацієнта (Patient Confidentiality

Доктрина, згідно з якою лікар зобов’язаний зберігати в таємниці відомості, отримані від пацієнта на умовах конфіденційності. Це потрібно для того, аби пацієнти могли повністю і щиро відкрити своєму лікарю всю інформацію, яка допоможе поставити правильний діагноз і призначити необхідне лікування.

Максимально доступні ресурси (Maximum Available Resources)

Ключові положення Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, закріплені в ст. 2, що зобов’язують держави спрямовувати максимум наявних ресурсів на реалізацію економічних, соціальних і культурних прав.

Медична допомога пацієнту (Patient Care)

Послуги, які надаються пацієнтові медичними працівниками чи неспеціалістами під керівництвом медичних працівників. Див. також: Охорона здоров’я.

Медичне втручання (Medical Intervention)

Будь-яке обстеження, лікування чи інші дії, що мають профілактичний, діагностичний, терапевтичний чи реабілітаційний характер і провадяться лікарем чи іншим надавачем медичних послуг (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі, ВООЗ, Амстердам 1994 р.).

Міжнародне законодавство про права людини (International
Human Rights Law)

Система різноманітних міжнародних і регіональних документів, які закріплюють принципи і норми дотримання прав людини.

Міжнародне право (International Law)

Сукупність правил і юридичних актів, які визнаються і приймаються як документи обов’язкової юридичної сили, укладені між державами. Джерелами міжнародного права є:
а) міжнародні звичаї;
б) міжнародні конвенції і договори;
в) загальні принципи права;
г) судові рішення і доктрина (див. п. «d» ч. 1 ст. 38 Статуту Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй).

Міжнародне публічне право (Public International Law)

Сукупність юридичних принципів і норм, які відображають узгоджені позиції суб’єктів і призначені для регулювання відносин між державами та іншими учасниками міжнародно-правових відносин. Міжнародне публічне право регулює такі питання, як приєднання територій, державний імунітет і юридичну відповідальність держав у їх взаємовідносинах одна з одною. Воно також охоплює питання відносин з особами, які перебувають на території держави, в тому числі проблеми прав людини, відносин з іноземцями, права біженців, міжнародної злочинності, громадянства. Крім того, воно торкається питань підтримки міжнародного миру й безпеки, контролю озброєнь, мирного врегулювання міжнародних конфліктів, правил застосування сили в міжнародних відносинах. До галузей міжнародного публічного права, зокрема, належать міжнародне право прав людини, міжнародне гуманітарне право, міжнародне кримінальне право.

Мобільність пацієнта (Patient Mobility)

Принцип, який гарантує пацієнтові можливість вільно перетинати межі району обслуговування чи проживання з метою отримання медичної допомоги; мобільність може означати пересування територією однієї держави чи між державами. Моніторинг/пошук фактів/розслідування (Monitoring/Fact Finding/Investigation) Терміни, що часто вживаються як синоніми, загалом вони означають відстежування і/чи збір інформації про практику або дії держави в сфері прав людини.

Набуття чинності (Entry into Force)

Момент, у який договір стає юридичним документом для всіх держав-учасниць. Набуття чинності договору визначається його положеннями й може настати, наприклад, у день, вказаний у договорі, або в день, коли необхідну кількість ратифікованих грамот, актів схвалення чи приєднання було здано на зберігання до депозитарію.

Надавачі медичних послуг (Health Care Providers)

Лікарі, медичні сестри, стоматологи й інші професіонали в галузі охорони здоров’я (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в
Європі, ВООЗ, Амстердам 1994 р.).

Наявність (Availability)

Один з чотирьох визначених Комітетом з економічних, соціальних і культурних прав критеріїв, за якими оцінюють право на найвищий досяжний рівень здоров’я. Означає, що функціонуючі приміщення та обладнання закладів охорони здоров’я, товари і послуги, а також програми повинні бути наявними в достатній кількості. Сюди входять базові елементи здоров’я, наприклад, нешкідлива питна вода, належні санітарні умови, клініки та інші заклади, кваліфікований медичний персонал і необхідні лікарські засоби (Комітет з економічних, соціальних і культурних прав. Загальний коментар № 14). Див. також: Доступність, Якість та Прийнятність.

Негативне право (Negative Rights)

Зобов’язання держави утримуватися від створення перешкод людині у її спробі щось зробити.

Незалежна особа (Аmicus Curiae, «друг суду»)

Незацікавлена особа, що подає до суду юридичний документ, у якому відображено конкретну юридичну позицію чи тлумачення, і яка немає жодного відношення до позову (множина – amici curiae.)

Необхідні лікарські засоби (Essential Medicine)

Лікарські засоби, які задовольняють першорядні потреби, пов’язані з охороною здоров’я населення. Необхідні ліки повинні бути наявними у будь-який час та в достатній кількості, у відповідних формах і дозах, із гарантованою якістю і за ціною, за якою кожна людини чи громада загалом може їх придбати.

Непряма дискримінація (Indirect Discrimination)

Зовнішньо нейтральне ставлення чи використання критеріїв, які, незважаючи на це, ставлять групу людей у соціально невигідне становище, що базується на групових характеристиках. Непряма дискримінація зазвичай має місце в тих випадках, коли обов’язкового для всіх правила чи умов дотримуються тільки представники певної групи населення, причому таке правило ставить їх у незручне становище й не може мати жодних інших підстав для свого застосування.

Охорона здоров’я (Health Care)

1. Профілактика, лікування і діагностика захворювань, а також охорона психічного і фізичного благополуччя шляхом надання медичних, сестринських і суміжних спеціалізованих послуг у галузі охорони здоров’я. Це визначення та схожі дефініції також іноді застосовуються до терміна «медична допомога». ВООЗ зазначає, що сюди входять всі товари і послуги, створені для підтримання здоров’я, у тому числі профілактичні, лікувальні та паліативні втручання, спрямовані на окремих осіб чи населення загалом.
2. Будь-який вид послуг, що їх надають професіонали чи парапрофесіонали, які впливають на стан здоров’я (Європейський спостережний орган за системами і політикою в галузі охорони здоров’я).
3. 3. Медичні, медсестринські чи споріднені з ними послуги, які надають виконавці послуг у сфері охорони здоров’я та заклади охорони здоров’я (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі, ВООЗ, Амстердам 1994 р.). Див. також: Медична допомога пацієнту.

Пацієнт (Patient)

1. Особа, якій надають медичні послуги (здорова чи хвора)
   (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнтів в Європі, ВООЗ, Амстердам 1994 р.).
2. Фізична особа, яка очікує, отримує чи вже отримала медичні послуги.
3. Особа, яка вступила у відносини з системою охорони здоров’я для того, щоб отримати допомогу в зв’язку зі своїм станом здоров’я
   (Європейська Обсерваторія з систем і політики охорони здоров’я).

Первинна медична допомога (Primary Health Care)

Основна складова медичної допомоги населенню, що надається закладами охорони здоров’я переважно за територіальною ознакою; перший рівень контакту осіб та їхніх сімей з системою охорони здоров’я.

Перетворення у норму внутрішньодержавного права
(Domestication)

Процес включення міжнародного договору до національного законодавства.

Повага, захист і виконання (Respect, Protect and Fulfill)

Зобов’язання держави щодо поваги до прав. Повага: держава не повинна діяти безпосередньо всупереч стандарту із прав людини. Захист: держава повинна вживати заходів, спрямованих на припинення порушень стандарту із прав людини. Виконання: держава має позитивний обов’язок вживати відповідних заходів з метою забезпечення дотримання стандарту із прав людини.

Подвійна лояльність (Dual Loyalty)

Конфлікт інтересів, зокрема професійних обов’язків перед пацієнтами та відповідальності (висловленої чи передбаченої, реальної чи уявної) за інтереси третьої сторони, для прикладу, роботодавця, страхувальника чи держави.

Позитивне право (Positive Rights)

Зобов’язання держави щось зробити для кожної людини.

Показники з прав людини (Human Rights Indicators)

Критерії, які використовуються для оцінки дотримання міжнародних стандартів з прав людини.

Поступове виконання (Progressive Realization)

Вимоги до держави якомога швидше та ефективніше забезпечувати досягнення мети реалізації економічних, соціальних і культурних прав і переконатися у відсутності регресу в розвитку.

Права пацієнта (Patients’ Rights)

1. Низка прав, які вимагають від держав і надавачів медичних послуг дотримання принципів підзвітності. Пов’язані з рухом за розширення реальних можливостей пацієнтів, особливо в державах, де поширені платні медичні послуги і де права пацієнтів повинні забезпечуватися на рівні з правами «споживачів».
   
2. Комплекс прав, обов’язків та зобов’язань, відповідно до якого люди намагаються отримати й отримують послуги у сфері охорони здоров’я (Європейський спостережний орган за системами і політикою в галузі охорони здоров’я, Глосарій).
   
3. Усі заходи, які лікарі й держава повинні забезпечити пацієнту винятково на підставі того, що він – людина. Див. також: Індивідуальні права в сфері охорони здоров’я.

Права людини (Human Rights)

Викладені у міжнародних стандартах загальні рівні для всіх людей гарантії, які
захищають людську гідність, фундаментальні свободи і привілеї. Права людини
є невідчужуваними і непорушними. Як зазначено в посібнику «Система Органі-
зації Об’єднаних Націй і права людини: посібник та інформація для постійних
координаторів системи ООН» (ООН, Адміністративний комітет з координації,
2000 р.), найважливішими характеристиками прав людини є те, що вони:

• гарантовані міжнародними правовими нормами;
• захищені законом;
• сфокусовані на гідність людини;
• мають обов’язкову силу для держав та їхніх представників;
• невідчужувані – від них не можна відмовитися і їх не можна відібрати;
• взаємозалежні та взаємопов’язані;
• загальні.

Права людини в сфері охорони здоров’я
(Human Rights in Patient Care)

Концепція застосування всієї сукупності основних принципів прав людини щодо всіх учасників процесу надання медичної допомоги: як медиків, так і пацієнтів. Включає весь спектр прав, які стосуються сфери охорони здоров’я, визнаних у межах міжнародного права. Це поняття доповнює собою біоетику, але при цьому містить комплекс загальноприйнятих норм і процедур, які дозволяють робити висновки про порушення прав у сфері охорони здоров’я у закладах охорони здоров’я й забезпечувати захист від таких порушень. Воно опирається на положення міжнародної концепції прав людини, багато з яких відображені в регіональних договорах і національних конституціях. Поняття «права людини в сфері охорони здоров’я» відрізняється від поняття «права пацієнта», яке охоплює конкретні права, актуальні тільки для пацієнтів. Воно, наприклад, включає в себе таке явище, як «подвійна лояльність», коли медичні працівники одночасно мають зобов’язання, які часто конфліктують між собою, щодо пацієнтів і щодо держави. Див. також: Подвійна лояльність.

Право на охорону здоров’я (Right to Health)

Право на доступ до різних закладів, товарів і послуг, а також на умови, необхідні для реалізації найвищого досяжного рівня здоров’я (Комітет з економічних, соціальних і культурних прав. Загальний коментар № 14).

Приєднання (Accession)

Використання державою можливості стати учасником угоди і бути з нею юридично пов’язаною. На відміну від ратифікації, це одноступеневий процес.

Прийнятність (Acceptability)

Один із чотирьох визначених Комітетом з економічних, соціальних і культурних прав критеріїв, за якими оцінюють право на найвищий досяжний рівень здоров’я. Означає, що всі приміщення та обладнання закладів охорони здоров’я, товари і послуги повинні відповідати стандартам медичної етики, бути відповідними з погляду культури, враховувати ґендерні особливості і життєвий цикл, а також бути спрямованими на дотримання конфіденційності та покращення стану здоров’я осіб, які отримують медичні послуги (Комітет з економічних, соціальних і культурних прав. Загальний коментар № 14). Див. також: Доступність, Якість і Наявність.

Протокол (Protocol)

Розділ міжнародного договору, в якому пояснюються терміни, містяться доповнення до основного тексту як поправки або встановлюються нові зобов’язання (такі, для прикладу, як кількісні цільові показники, яких повинні досягнути держави-учасниці).

Ратифікація (Ratification)

Формальне затвердження державою прав і обов’язків, встановлених міжнародним договором. Якщо договір уже набув чинності, він стає обов’язковим для виконання державами, які його ратифікували.
Ратифікація здійснюється у два етапи:

1. підписання документа про ратифікацію, ухвалення чи затвердження керівником держави, главою уряду чи міністром закордонних справ, що визначає намір держави вважати відповідний договір обов’язковим до виконання;
2. передача ратифікаційної грамоти депозитарію (для багатосторонніх договорів) чи обмін ратифікаційними грамотами (для двосторонніх договорів).

Робочі групи (Working Groups)

Невеликі комітети, які призначає Рада з прав людини для розгляду конкретних питань. Робочі групи надсилають письмові звернення державним посадовим особам з приводу невідкладних випадків, а також допомагають попередити подальші порушення завдяки розробці чітких критеріїв для визначення того, що саме є порушенням прав людини.

Система охорони здоров’я (Health Care System)

Організоване надання медичних послуг; система інституцій, діяльність яких спрямована на забезпечення найвищого досяжного рівня здоров’я населення.

Соціальні права в сфері охорони здоров’я
(Social Rights in Health Care)

Категорія прав, що належать до взятих чи, інакше, покладених на себе державою, державними або приватними структурами соціальних зобов’язань надати належне медичне обслуговування усьому населенню. Ці права також стосуються однакової доступності медичного обслуговування для всіх мешканців країни чи іншої геополітичної території, а також усунення необґрунтованих дискримінаційних бар’єрів – фінансових, географічних, культурних, соціальних або психологічних. У контексті охорони здоров’я соціальними правами люди володіють колективно (Декларація про політику в галузі забезпечення прав пацієнта в Європі, Всесвітня організація охорони здоров’я, 1994 р.). Див. також: Індивідуальні права в сфері охорони здоров’я.

Спеціальні доповідачі (Special Rаpporteurs)

Особи, яким Рада з прав людини доручила розслідувати порушення прав людини й подати щорічну доповідь з рекомендаціями про необхідні дії. Існують спеціальні доповідачі як з питань прав людини в окремих країнах, так і з тематичних питань про масові порушення прав людини в усіх частинах світу. Один із них розслідує випадки про порушення права на найвищий досяжний рівень здоров’я.

Стаціонарний хворий (Inpatient)

Пацієнт, лікування якого потребує його перебування у лікувально профілактичному закладі чи в хоспісі щонайменше одну добу.

Сторона/учасник (міжнародного договору) (Party)

Держава або інший уб’єкт міжнародного права, що має право укладати міжнародні угоди, яка погодилася на обов’язковість для неї міжнародного договору через його ратифікацію, схвалення, приєднання до нього тощо, і для якої цей міжнародний договір набув чинності. Держава або суб’єкт міжнародного права зобов’язані дотримуватися умов міжнародного договору відповідно до міжнародного права (п. «g» ч. 1 ст. 2 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, 1969 р.).

Сторона, яка підписала (Signatory)

Сторона, яка підписала угоду. Для сторони, яка підписала міжнародний договір, такий договір ще не має обов’язкової сили, сторона зобов’язується тільки не відкидати предмет і цілі підписаного договору. Див. також: Ратифікація.

Схвалення (Adoption)

Формальний акт, завдяки якому сторони, що домовляються, встановлюють форму і зміст договору. Міжнародний договір схвалюють під час особливої процедури вираження волі держав і міжнародних організацій, що беруть участь у переговорах про укладання цього міжнародного договору, наприклад, процедури голосування щодо тексту договору, парафування, підписання тощо. Схвалення може також використовуватися як механізм для встановлення форми й змісту поправок до міжнародного договору чи правил, які доповнюють договір. Міжнародні договори, які обговорюють у межах міжнародних організацій, зазвичай схвалюють резолюцією представницького органу такої організації. Наприклад, договори, які обговорюють під егідою Організації Об’єднаних Націй чи будь-якого з її органів, приймають резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.

Теорія трансформації (Transformation Theory)

Принцип, згідно з яким міжнародне право стає частиною національного права тільки після доместикації та інкорпорації положень міжнародного договору в державне законодавство.

Теорія схвалення (Adoption Theory)

Принцип, відповідно до якого міжнародне право автоматично стає частиною національного права після приєднання до міжнародного договору чи його ратифікації без подальшої доместикації.

Третинна медична допомога (Tertiary Health Care)

Високоспеціалізована медична допомога, яку надають лікарі або група лікарів, відповідно підготовлені для діагностування і лікування складних захворювань.

Якість (Quality)

Один із чотирьох визначених Комітетом з економічних, соціальних і культурних прав, критеріїв, за якими оцінюють право на найвищий досяжний рівень здоров’я. Означає, що заклади охорони здоров’я, обладнання, товари та послуги повинні бути науково та медично відповідними і мати належну якість. Це вимагає кваліфікованого медичного персоналу, науково схвалених лікарських засобів, термін придатності яких ще не закінчився, а також відповідного медичного обладнання у лікарнях (Комітет з економічних, соціальних і культурних прав. Загальний коментар № 14). Див. також: Доступність, Наявність і Прийнятність.